МУЛЬТИПАРАДИГМАЛЬНЕ ПІЗНАННЯ: ФІЛОСОФСЬКІ ЗАСАДИ
DOI:
https://doi.org/10.31651//2524-2660-2024-2-5-11Ключові слова:
пізнання; рівні та шляхи пізнання; зростання знань; багатопарадигмальне пізнання; епістемологічний плюралізм; епістемічні стилі; спіральна модель пізнанняАнотація
У статті розглядаються особливості інтелектуального розвитку індивіда та розробляється структура мультипарадигмального пізнання, спрямованого на отримання, накопичення та зростання знань. Зокрема, зосереджується увага на рівнях і шляхах пізнання та роз’яснюються розумові операції, за допомогою яких може здійснюватися складна пізнавальна діяльність. Крім того, у статті досліджуються умови когнітивного зростання суб’єктів пізнання, що потрактовуються в аспекті їхніх індивідуальних профілів, концептуальних систем, світогляду, епістемічних стилів, типів мислення тощо. У статті також визначається пріоритетність епістемологічного / гносеологічного плюралізму та поєднання раціональних, чуттєвих та експериментальних складників у пізнавальному процесі та просувається ідея взаємодії між різноманітними парадигмами пізнання, що може привести до появи мультипарадигмальних епістемологічних систем і каскадних моделей, які сприяють інтелектуальному розвитку особистості.
Метою цієї праці є розкрити суть пізнання, схарактеризувати його з різних перспектив, висвітлити етапи пізнання та з’ясувати й висвітлити його спіральну структуру, розширюючи та розвиваючи модель розвитку знання, розроблену К. Поппером.
Результати. Використовуючи методи теоретичного позиціонування, порівняльного та якісного аналізу, у статті пропонується та інтерпретується спіральна модель пізнання, яка передбачає відкриття, накопичення та розвиток знань у ході багатогранної розумової діяльності.
Висновок. Процес активного пізнання, результатом якого є побудований простір знань і концептуальна система особистості, відбувається за встановленим алгоритмом, який має спіралеподібний характер. Означений алгоритм передбачає поступове інтелектуальне прогресування чітко визначеними етапами, кожен з яких спрямований на виконання конкретних проміжних завдань, які приведуть до остаточного вирішення проблеми. При цьому, суб’єкти пізнання, як правило, інтелектуально дозрівають разом із самим процесом вирішення проблеми, а відтак, цей процес є корисним для їхнього пізнання. Можливе вирішення проблеми може залежати від когнітивних профілів індивідів (їхніх світоглядів, епістемічних стилів, типів мислення, обсягів знань тощо).
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Олена ВОВК, Лариса ПАШІС
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.