РОЗВИТОК КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ НА ЗАНЯТТЯХ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ (ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ)

Анотація

У статті розглянуто одну з актуальних тем педагогічного дослідження, присвяченого процесу формування та розвитку комунікативної компетентності у здобувачів освіти закладів вищої медичної освіти, зокрема на практичних заняттях з освітнього компонента «Українська мова (за професійним спрямуванням)».

Сфокусовано увагу на визначенні місця й ролі комунікативної компетентності у професійній підготовці майбутніх лікарів.

Проаналізовано вживання у науковому дискурсі термінів «комунікативна професійна компетентність», «професійно орієнтована комунікативна компетентність», «комунікативна компетентність фахівця».

Встановлено, що ці поняття мають різні смислові відтінки і не є тотожними. Так, комунікативна професійна компетентність насамперед передбачає ведення комунікації як невід’ємного складника професійної діяльності загалом. Водночас професійно орієнтована комунікативна компетентність носить більш конкретний та прикладний характер і зорієнтована на формування комунікативних умінь та навичок безпосередньо у процесі навчання з урахуванням особливостей майбутньої професії, а також моделювання типових професійних ситуацій спілкування. А комунікативна компетентність фахівця становить собою узагальнене поняття, що виражається через сукупність знань, умінь та навичок, необхідних для ефективної комунікації в професійному середовищі.

Запропоновано авторське трактування поняття «комунікативна компетентність лікаря» як інтегрована професійна здатність особистості ефективно й результативно на різних рівнях здійснювати спілкування в медичній діяльності, що дає змогу забезпечити якісну взаємодію лікаря з пацієнтами, їхніми родичами, колегами та іншими фахівцями системи охорони здоров’я на засадах етичних норм, емпатії, толерантності, мовленнєвих умінь, культури спілкування та професійних знань.

Продемонстровано, як відбувається формування комунікативних умінь і навичок у майбутніх лікарів за допомогою методів та прийомів інноваційних технологій навчання, зокрема під час вивчення тем з лексикології, медичної термінології й офіційно-ділових документів.