РОЗВИТОК ЗДАТНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ДО ТВОРЧОСТІ: ДЕЯКІ ВЕКТОРИ ВПЛИВУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ ПЕДАГОГІВ

Анотація

Актуалізовано порівняно новий ракурс осмислення проблематики розвитку здатності молодших школярів до творчості – в контексті метатеоретичних концептів критичної педагогіки.

Проаналізовано трансформації в сучасній початковій освіті, безпосередньо або опосередковано пов’язані із своєрідністю спільноти сучасних молодших школярів як представників «цифрового покоління». Йдеться про здобувачів, які опановують освіту, перебуваючи на тому віковому етапі життєдіяльності, котрий є сензитивним щодо розвитку здатності до творчості.

Встановлено переваги формувального оцінювання навчальних досягнень здобувачів початкової освіти та схарактеризовано деякий педагогічний інструментарій, запровадження якого сприяє повноцінній реалізації  принципу дитиноцентризму.  

Наголошено на ресурсах, зокрема, педагогічної діагностики як підґрунтя вмотивованого визначення індивідуальної траєкторії  розвитку здатності молодших школярів до творчості, важливості дотримання визначеного вченими критеріального підходу та принципів компетентного запровадження у сучасну практику початкової освіти.

Доведено позитивну динаміку зростання наукового інтересу до феноменології критичного мислення. Констатовано підвищення сучасних вимог до збагачення потенціалу критичного мислення як чинника професійної самоефективності педагога, а також важливості розвитку цього специфічного виду розумової діяльності особистості на основному етапі фахового її становлення – в умовах вищої педагогічної школи.

Рекомендовано використовувати в освітньому процесі вищої школи такі педагогічні технології, які дозволяють саме системно розвивати критичне мислення студентів, тобто акцентують на «навчанні через дослідження». Їх контентом розглядаються аспекти і змістового характеру (йдеться, зокрема, про розвиток мотивації пошуку власних аргументованих доказів), і операційного забезпечення з урахуванням окреслених маркерів вияву (до прикладу, через інтелектуальну наполегливість особистості, довіри до «розуму», інтелектуальної емпатія тощо).