ВПЛИВ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ НА РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Анотація

Теоретично обґрунтовано доцільність застосування фізичних вправ у процесі формування мовленнєвої компетентності молодших школярів з особливими освітніми потребами. Розкрито значущість розвитку мовлення в умовах інклюзивного освітнього середовища як одного з пріоритетних напрямів сучасної корекційної педагогіки.

Розглянуто комплексні теоретичні підходи до вивчення взаємозв’язку між руховою активністю та механізмами мовленнєвого розвитку, зокрема на сенсомоторному, нейропсихологічному, нейролінгвістичному та когнітивному рівнях.

Доведено, що фізичні вправи, спрямовані на розвиток координації, рівноваги, дихання, ритму, дрібної та артикуляційної моторики, позитивно впливають на мовленнєву функцію завдяки активації нейропластичних процесів та формуванню нових міжпівкульних зв’язків. Виокремлено категорії вправ, ефективність яких підтверджено в контексті мовленнєвого розвитку: дихальні – для нормалізації мовленнєвого дихання, ритмічні – для покращення просодичної організації мовлення, координаційні – для посилення міжсенсорної інтеграції, артикуляційні ігри – для розвитку мовленнєвої моторики, а також кінезіологічні вправи – як засіб активації мовленнєвих і когнітивних функцій.

Здійснено класифікацію основних мовленнєвих порушень, що трапляються у дітей молодшого шкільного віку (алалія, дизартрія, затримка мовленнєвого розвитку, тяжкі порушення мовлення), з урахуванням чого розглянуто можливості адаптації фізкультурних методик до індивідуальних освітніх потреб. Проаналізовано відмінності між традиційними підходами до фізичного виховання та методиками, спеціально розробленими для дітей з особливими освітніми потребами, а також визначено потенціал інтеграції логопедичних цілей у зміст фізичної активності.

Доведено доцільність впровадження мультидисциплінарного підходу в побудові корекційно-розвивального середовища, що ґрунтується на міжфаховій співпраці педагогів початкової школи, логопедів, спеціальних педагогів (дефектологів), психологів і спеціалістів з фізичної реабілітації задля комплексного супроводу дитини. Така взаємодія забезпечує цілісне бачення дитини, комплексне планування її індивідуальної траєкторії розвитку та підвищує ефективність мовленнєвої корекції. Узагальнено, що фізичні вправи є не лише чинником фізичного вдосконалення, а й потужним засобом розвитку мовленнєвих, когнітивних і соціокомунікативних навичок у молодших школярів з особливими освітніми потребами.