МОЗОК ТА ОПАНУВАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ: НЕЙРОПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ

Анотація

Анотація. У статті досліджується взаємозв’язок між структурою будови людського мозку, його когнітивними та афективними функціями та оволодінням іноземної мови (ІМ). Особливу увагу приділено ролі різних ділянок мозку в процесі опрацювання мовної інформації. Розуміння цих нейрофізіологічних підвалин є надзвичайно важливим для успішного опанування ІМ.

Метою статті є аналіз та узагальнення сучасних досліджень нейробіологічних засад опанування ІМ, з особливим акцентом на роль структури мозку, когнітивних процесів та емоційних чинників оволодіння ІМ.

Методи. У статті використано теоретичний аналіз, синтез та узагальнення результатів наукових досліджень нейронауки, психології та лінгвістики з метою глибшого розуміння функціонування мозку для поліпшенням результативності вивчення ІМ.

Результати. У статті обґрунтовано особливості нейрофізіологічних механізмів, які є важливим підґрунтям оволодіння ІМ. Відповідно, цей процес спричиняє нейропластичні зміни в різних ділянках мозку, охоплюючи всі лобові частки, а також сприяє поліпшенню взаємозв’язків білої речовини в нейромережах. Ліва півкуля є домінантною для логічного та раціонального опрацювання вербальної інформації, в той час як права півкуля є промінантною під час креативного й емоційного процесування вхідної інформації. Крім того, з’ясовано, що фасцикулярний аркуатус (“вигнута пучка”) з’єднує зони Брока і Верніке, що є ключовим чинником впливу на мовленнєву діяльність індивіда.

Особливу роль у статті відведено ролі емоціям в опануванні ІМ. Підкреслено, що значення емоцій у процесі навчання є беззаперечним, оскільки вони здійснюють значний вплив на навчальні результати. Зокрема, позитивні емоції, такі як задоволення та мотивація, сприяють активному залученню студентів до навчального процесу. Водночас, негативні емоції, такі як переживання та підвищена тривожність, можуть ускладнювати засвоєння мовного матеріалу. Тому емоційний інтелект відіграє ключову роль у формуванні здатності до саморегуляції, розвитку позитивних соціальних взаємодій, набутті та вдосконаленні комунікативних навичок і вмінь, що є надзвичайно важливими для ефективного вивчення ІМ. Крім того, емоції, пов’язані зі змістом навчання, його процесом, а також із взаємодією в груповому навчанні, можуть істотно впливати на загальний досвід вивчення ІМ.

Наукова новизна результатів дослідження. Дослідження пропонує нейропедагогічний погляд на нейрофізіологічні та емоційні аспекти вивчення ІМ, акцентуючи увагу на тісному взаємозв’язку когнітивних і афективних процесів.

Висновки. Опанування ІМ є складним явищем, зумовленим взаємодією нейрофізіологічних структур і когнітивних процесів людського мозку. Успішне оволодіння ІМ залежить від низки чинників, зокрема від структурної та функціональної пластичності мозку, а також від усвідомлення емоційних і нейрофізіологічних аспектів навчання. Тому педагогічні стратегії навчання мають виходити за межі суто когнітивного підходу, зважаючи також і на емоційні чинники та створюючи сприятливе освітнє середовище.

Перспективи подальших досліджень. Майбутні дослідження можуть бути зосередженими на визначенні конкретних педагогічних завдань, спрямованих на стимулювання нейропластичності для успішного вивчення ІМ. Важливим напрямом є також дослідження довготривалого впливу емоційних чинників на процес навчання ІМ та аналіз того, як різні методики викладання сприяють нейронній адаптації у цьому процесі. Крім того, необхідно розробити стратегії навчання, які враховують емоційний компонент, з метою підвищення ефективності результатів оволодіння ІМ.